Шляхи тернисті, незбагненні…
Перетинають їх стежки.
В обставини ведуть злиденні,
Які тривають вже роки.
Ось так мандрують бур’янами.
Із лісу вийшли, далі – степ.
Він – у знервованому стані.
Вона веде його вперед.
Невже колись забракне світла?
А кроки в темряві тяжкі.
Та й сонця посмішка привітна
В хмаринах згублена поки.
Процес тривалий та повчальний.
Його не зрозуміти враз.
Коли ж нарешті буде схвальний,
Наступить доленосний час?
Плетінню долі не завадить
Нічого, навіть вороги.
Спокусу, безнадію, зраду
Перемогти вони змогли.
09.11.2021