Заберіть від шестірки нуля.
Нуль – ніщо, то чому ж не забрати?
І іду шестирічний вже я
По селу повз садочки і хати.
У дзеркАлах знайомих калюж
Бачу хлопчика, сонце і небо,
Бігти хочеться далі чимдуж,
Та уже повертатися треба.
Стежка в’ється далеко кудись,
А мене ще туди не пускають,
Можу лиш до криниці пройтись
І у бабчину хату вертаюсь.
В неї борщик зварився в печі,
В казанку запеклась мамалига,
Житній хліб, пиріжки, калачі,
Холодець у тарілках застиглий.
Крутить хвостиком песик Тарзан,
Кіт муркоче і спинку прогнув,
У садочку пасеться коза…
Я прошу, заберіть отой нуль.