Заплакані очі, руки тримтять
В обіймах пустоти вмираю
Та де ж ті слова які говорив
До болі,до сліз , та до жалю
Брехлива гра слів,і все не живе
Повірила знову...навіщо?
Ти вибач мені, та час вже піти
Залишу усе на горищі
Горнулсь до тебе,та ти не пускав
Замкнувши мене у неволі
Хотіла тепла,та ти не давав
Забравши сонце любові
Злизавши нектра з твоїх ніжних губ
Про те що тону - я не знала
Чому на той час ніхто не сказав
Що жадібно яд випивала
Забуду про страх,про біль,про печаль
Хоч стомлені ноги - тікаю
Не мов дикий лев порвав все в душі
Я більше ось це не бажю
Прокинуся зранку ти поруч лежиш
Так ніби нічого й не було
Для мене чужий, хоч був дорогим
Кайдани що були скидаю
Проміння любові загасли давно
Навіяв на них лишу стужу
Якщо я колись хворіла ось цим
Сьогдні горлаю - я мушу!
Можливо згадаю, а може і ні
Про все те що було між нами
Бурхлива ріка з наповнених сліз
Розкинулась між берегам
Хай капає сум з блакитних очей
І холод пройде по між нами
Та скажу тобі лише одну річ
Забудь про те що кохали