/Українською - Людмила Плєвако/
Є незбагненне відчуття,
Коли ідуть дощі,
Мов щирі сльози каяття
Змивають бруд з душі.
Вмиває вікна сивий дощ
І стиха бубонить:
Йому, мовляв, людей також
Очистити кортить.
Від суму, гніву, злих думок,
Ненависті, ниття,
Від болю, заздрощів, пліток
Та іншого сміття.
Він би очистив залюбки
Від голови до ніг –
Слова, емоції, думки…
Якби ж він тільки міг!
О, він би вимив до пуття
По всьому світу люд,
Та тільки щире каяття
З душі змиває бруд.
Бо кожен обирає сам
Супутників і путь,
Будує у душі свій храм,
Шукає правду й суть.
Серцям так личать чистота
І світлі почуття.
Якби ж було все легко так,
Як вимити взуття!
30.11.2021