Спасибо, солнце, за прошедший день,
в который утомиться удалось мне,
за вечереющий лесной Эдем,
за васильки средь золота колосьев.
Спасибо за рассвет и за зенит,
за всё, что мне светило и горело,
за всё, что расцветёт и прозвенит,
за всё, что отцвело и отзвенело,
за небо в небе, за ребячий смех,
за всё, что должно, и за всё, что можно.
Ещё благодарю тебя за всех,
чьё сердце до сих пор тепло и мощно,
за семя добрых завтрашних идей,
за все края, где крови не пролито.
Спасибо, солнце, за прошедший день –
вот за твои труды моя молитва.
_______________________
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.