Змовились сніг з дощем,-
осені трішки ще,
сірий відмити щем -
хай білизною сяє!..
Я розумію їх,-
сірість підсилить гріх...
тільки білЕнький сніг
відає шлях до Раю.
Скоро мій щем мине -
стихне життя земне,
в Селище потайне
світла душа полине...
в гущі Різдвяних свят,
місця нема для зрад,
між найдорожчих втрат -
зустріч матусі з сином...
Радість яка! Проте
чи янголя святе,-
пір'ячко золоте,
зможе мене зустріти?
Мрію про те... Але ж,
як на Землі живеш
стільки настроїш меж,-
важко лишить орбіту...