Життя- це розбурхана стихія, яку не можна зупинити, перепливти, перебігти. Не можна вижати, скосити та вкраяти. Воно постійно мінливе, як той океан- то штормить і хвилюється виплескуючи весь гнів на цілий світ, а то ніжно і сонячно споглядає на людей своїм голубим бездонним оком. І та бездна незвідана, неозора- скіль хоч дивись, та не вгледиш, не вбачиш -затягує і заманює кожного. Так і життя - неозоре і незвідане. У кожного своя мілина, у кожного свої підводні камені. Воно вкрите нетрями загадковості та таємничості. Оплутане стихіями внутрішніх емоцій своєї душі. Глибина тих почуттів різна. Пороги болю і радощів чергуючись змагаються наперегонки. Чорні й білі зебри скачуть галопом прорізаючи свідомість і залишаючи довжелезний слід, який тягнеться бороздою за кожним, хто з'явився в цьому дивному світі. Ніхто не знає, що в цій книзі небуття записано для кожного. Володар світу нікому не відкриває своїх таємниць. Він міцно зачинив двері й сторонніх туди не впускає. Тисячу скрижалей тримають її під своїм оберегом ховаючи від людського ока, тільки там написані історії людей.
Фото з Інтернет-ресурса.