Я випав з вирію подій,
І гвалт міський вночі покинув,
За ліс, за степ в країну мрій
Пішов мерщій, неначе сгинув.
Я зірку в озері спіймав,
Всю ніч потай я був із нею,
І в небо з сумом відпускав
На зустріч з ранньою зорею.
Якби не той густий туман,
Що впав на озеро зненацька,
То б я в зірковий караван
Пішов би стежкою чумацькой.
Поволі холодом роси,
Умив лице, прийшов до тями,
Чи з глузду з'їхав від краси,
Чи був, як чіп від неї п'яний.
Шепоче щось мені камиш,
Та вітра ехо десь лунає,
То тільки сон, ти, друже, спиш,
В житті такого не буває.
Ось промінь сонця за вікном,
Дедалі чути звуки міста,
Та прийде ніч і знову сон
Поверне зоряне намисто.
І буде знов чумацький шлях,
І може буде мить на вдачу,
Що я у дальніх тих далях
Ту зірку мрій своїх побачу.
11 грудня 2021