***
Це не моя, напевно, Україна,
Бо почуваюсь гостем, і чужим.
Мабуть, лиха чекатиме година,
Якщо змиритися не можу з цим.
Весняне сонце промені дарує,
Але напруга всюди проступа;
Німію у країні, що не чує,
І де блукає темрява сліпа.
Це доленосний вибір для поетів:
Тривогу серця кинути у світ,
Не рахувати переможних злетів,
Аби не припинився сам політ.
28.03.06.