Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Були у мене за дитячих літ...":
Очей небесно-синий цвет
имела в детстве я когда-то,
и часто даже белый свет
казался мне голубоватым.
И не было на свете том
ни пятнышка, ни чёрной тени,
а лишь доверие с теплом
и щедрым солнышком весенним.
Но только в память детских дней
ворвался вдруг нежданным страшным штормом
цвет тёмно-красный крови на войне
и чёрный цвет людской безмерной скорби.
Глаза меняли цвет изподтишка,
из синих превращаясь в тёмно-хмурых,
как будто грозовые облака,
что закрывают небо перед бурей.
Седыми становились, будто дым,
когда пожары землю эту рвали,
и пули щедро людям молодым
лихую смерть поспешно раздавали...
Пусть войны канут в вечность навсегда,
пусть синевой опять сияют взгляды,
и целым поколениям тогда
казаться будет мир голубоватым.
Эмма Иванова.
14.12.2021г.
--------------------------------
Иллюстрация - фотографии Лины Костенко из интернета.
================================
Оригінал:
Були у мене за дитячих літ
Ліна Костенко
Були у мене за дитячих літ
такі блакитні очі,
як згадати,
що часто навіть білий світ
мені здававсь голубуватим.
І в тому світі не було
ні тіні чорної,
ні плями, —
лише довір'я, і тепло,
і щедре сонце над полями.
Але ввійшло в дитячі дні
небачене
і неймовірне доти —
червоний колір крові на війні
і чорний колір людської скорботи.
Ввібрали очі відтинки нові.
Зробились очі темні і похмурі.
Вони були,
як хмари грозові,
коли на світі підіймались бурі.
Вони ставали сивими, як дим,
коли пожежі землю шматували
і чорні кулі хлопцям молодим
холодну смерть поспішно роздавали...
Змети,
Майбутнє,
горе і жалі.
Живі живих не будуть убивати.
І цілим поколінням на землі
здаватиметься світ голубуватим.
---------------------------------- Ліна Костенко
«Вітрила», 1958 р.