Час невпинно закінчується
Скільки його не викачуй
Із підземельних сховищ пам’яті
Скільки не збирай його надмірні залишки
В поверхневому шарі сліпих емоцій
Ти вкрадаєш час у мене
Доводиш мене до краю відчаю
Але саме там я знаходжу потрібні слова
Шукаю на дотик залишки світла
Витраченого на біль
Я вкрадаю час у тебе
Доводжу тебе до краю відчаю
Змушую подивитись в безодню не-часу
Але світло майбутнього засліплює тобі очі
І ти не бачиш власних долонь.
Час проростає крізь мене
Час проростає крізь тебе
Інші істоти продовжують час
Живляться нашими словами
Дихають нашими емоціями
Але час невпинно закінчується
Вибач….