***
Майбутнє мудре! Хто це там сказав?
Усе розставить чи простелить тихо.
Чиясь терпка, чиясь німа сльоза
І небуття, немов пісок чи лихо…
Майбутнє мудре! Тільки не кажи,
Що все байдуже і усе минуще.
І ця весна солодка пробіжить,
Й могильні квіти пахнутимуть дужче.
Минуще все, але оцей рядок
Стоїть, як подих, над прозорим світом,
І твій важкий і проминущий крок
Уже туди, де вічне й тихе літо.
Майбутнє мудре! Вірш твій розкладуть.
Розріже скальпель, розітне по груди,
І хто вже зна, яку чудну біду
Там віднайдуть і випустять на люде.
Майбутнє мудре! Рук не одведи!
Кому і що до нашого сьогодні?
Весна ступає осені в сліди
І вже не може і мовчать не годна.
Майбутнє мудре! Ні, там не туман,
У нім пісок і сіль, у нім страждання.
Там вірша мого золотий дурман
Горітиме жорстоко і духмяно.
Світлана Короненко
***
В грядущем мудрость! Кто сие сказал?
Оно расставит дни, простелет тихо
Немая чья-то терпкая слеза
Небытия песок, а может – лихо.
В грядущем мудрость! Только не скажи,
Что всё равно, мол, минет, а в веках вот
Весна сладка, но тоже пробежит.
Могильные цветы сильней запахнут...
Минает всё, но эта вот строка
Стоит, как вздох, над миром долговечным.
Тяжел твой шаг, уже недалека
Тропа туда, где лето будет вечным..
В грядущем мудрость! Стих твой будет вскрыт.
Плоть строчек скальпель рассечёт по грудь и,
Как знать, что за беда от сих до сих
Прочтётся там, а после выйдет в люди.
В грядущем мудрость! Рук не отведи!
Кому и что до нашего сегодня?
Весна отыщет осени следы,
И не смолчит, раскованно-свободна.
В грядущем мудрость! Нет, там не туман.
Там боль песок и соль просыплет сухо,
Мои стихи, как золотой дурман,
Воспламенясь, взовьются пряным духом...
Перевод с украинского Ірина Ирина Юрчук