Уже давно усе змінилося - я теж.
Давно вже не наївна як раніше...
Не відкриваю серце для людей,
Яким не вірю більше.
Хоч плачу часто досить уночі,
Чи через біль, чи докори сумління,
Часто почуття вже на ключі
Я замикаю, бо лиш в серці божевілля...
Люди цікавляться моїм життям,
Хоча і поштовху ніколи не давала.
Недоліки шукають тут і там,
Добре, що й раніше все я знала.
Давно вже мрії стали за межу,
Вони від мене наче віддалились...
Та нічого, я все встигну, почекаю,
Підожду, рік чи два,
Хоча, колись це ніби снилось...
На каву до сусідок не ходжу.
Даремних бесід вже давно немає,
А з кожним днем ціную тишину,
Й про болі в серці-ніхто не питає.
Подушка - сердечна подружка моя)
Вона все вислухає, стерпить і розрадить...
Що сталося з моїм життям?
Воно вже втратило усі свої принади?
Життя моє змінилося - я теж.
Тепер сама по собі, духом вільна.
Хоч часто-часто в серці щем...
Нічого. Впораюсь, я сильна!
25.10.21.