зимова прогулянка

Ганна Осадко
Пережити перебути
Поміж гамлети і брути
Жовту курточку вдягнути
І у білий сніг піти –
В захурделене нікуди
Що й собаку добрі люди
Ну хіба якісь іуди
Не проженуть у світи.

Світить око ліхтареве
На платформу, на дерева,
Королева кришталева
В норці поряд цок-цок-цок.
Грудень-січень коле в пальці
Ми усі на жаль блукальці
Чи на щастя. Сніг у вальсі
Раз-два-три, як молоток –

Залізничник по колесах
Гупає залізним пресом
Наплювавши на прогреси –
пана тесли дикий сон.
Дзен снігів про щось віщує.
Дзень і дзень. Ну що він чує?
Як у яслах бог ночує.
Поїзд – то металофон.