Приваблива, фарбована блондинка,
Ще усмішка з іскринкою горить,
Та вгадується втома, і дитинка -
Все крутиться в колисці і не спить.
Без макіяжу, ледь зібравшись в гості,
Забувши про помаду й модні стрілки,
Зібравши жирні коси в куций хвостик,
Ледь вибігла із дому на годинку.
Видніється коріння - воронисте,
Хоч з сивиною, але чорна смоль,
Не фарбувалась років, мабуть, триста -
Забулась про цигарки й алкоголь.
На чорних пальцях забруднились нігті,
Зліз лак - лишивши плями перламутру,
І руки - всі потріскались по лікті
Без крему, мабуть, зайвому у скруті.
Забулась про вечірки та тусовки,
Й життя - легке і надто безтурботне,
Вагітніла й народжувала вкотре -
По немовляті новому щороку.
Не памятала - як ураз спинилась,
Забувши про пияцтво і розгули,
В квартирі, наче у тюрмі, закрилась,
Плачучи, що попалася, як дура.
Натомість дітвора кричала з плачем,
Просила їсти - три рази на день,
Закатуй рукави - пора батрачить,
Міняючи щодня меню вечерь.
Навчилась готувати борщ та кашу,
І смажить на олії пиріжки,
Жалкуючи за безумом вчорашнім,
Змінивши плачем тихії смішки.
Навчилась виживати на копійку,
З нічого - годуватити пять ротів,
І в скруті, економлячи постійно,
Забулася про щастя поготів.
І якось подивившись у дзеркала,
На сивину, і тріщини від зморшок,
Себе, блондинку, ледве упізнала,
В майже святих забронзовілих мощах.