Ми не були ніколи без роботи,
Ішли туди,«де Макар,не пас теля»
Втирали піт гарячий до нудоти,
Бувало, й не вертались відтіля.
Тепер же ми - тиняємось по миру,
Шукаймо те, що загубили в час.
Взяли «кравчучку»*, лом або сокиру,
-Європа бач, піклується про нас.
Ті, що чверть віку пакості робили,
Затихли?! Чи сховалися «під піч»??
Свої мішки валютою набили,
І в них тепер, немає "протиріч..."
В країні багатіли одиниці,
А "злидні",лиш дивились подалі,
Жебракували, вічно, лиш «синиці»,
А багатіли - тільки «журавлі».
Колись "щита", ми мали получити,
Та жаль тепер «щита» того нема.
Тепер з тобою маймо сльози лити,
За те ,що кожний - « руку підійма..».
Жаль і "Союзу" того уже немає,
Тай обіцяння, «Сусіди» не дали.
Той «Меморандум» душу нашу крає,
Немов: - "ми чорту душу продали".
Летять роки, питає Україна?
Наше життя – наладиться коли?
Не скажуть ні «Петро»,ні«Катерина»,
Які раніше, на тій землі жили.
Вожді Вкраїни любили тільки гроші,
"Не сталь,чавун, чи наші кораблі"**?
Були в житті в нас "речі нехороші",
Вожді "міняли душі на рублі».
І тут, меж ділом, згадуєш про атом,
Та про ракети, зроблені на гріх.
І здуру пробурчиш тихенько матом:
- Навіщо ж ми – «понаробляли» їх???
* - "кравчучка" - саме краще, що зробив перший президент.
**- проданий флот, сталь, чавун в Україні.
03 2022