***

Скільки всього намішано, Боже, у твоєму борщі первісному –
Густому, аж ложка стоїть. Між буряки і адамові ребра гострі
Плаваємо, товчемося (морква-картопля-цибуля). Так тісно нам
У банячку-планетці – тимчасові й не завжди гостинні гості.

Солять нас і виварюють, шумовиння знімають, додають каєнського перцю,
Перемішують нації та народи. А ми, щоб заповнити цю жахну пустоту,
Як розсаду висаджуєм – ніжність, любов і терпіння в своєму серці,
Не розуміючи  навіть, що життя - то вишкільний табір Пласту.

Сильні та красні, такі обережні та бистрі. Вірим в ці
Дивні закони Великої Гри, проби, відзначки. Але боятись не варто -
Бо  полетять в небеса після вишколу всі – і скоби, і вірлиці.
Бо горітиме довго, до самого світанку, Тепла Небесна Ватра.