Листя так вив’язується з них —
З вузликiв на гiлцi — цупко, швидко,
Що три ночi, три коротких сни —
I заплеще у самотню шибку.
А тодi вже зовсiм не до сну.
Вдови з вузлуватими руками
Думатимуть довго про весну,
Що буяє, вiрує — без тями.
(Із книги "Сон гетьмана", 2015)