Оригiнал:
Так, жахнулась і я:
прорости вже пухирчиком встигла…
Україно моя,
не утрачений вщент любий спів,
ледь тремтить – от діла! –
мов велика краплина застигла:
позбавляють тепла…
І в очах – запитання без слів.
І пророцтво твоє
Входить болісним пеклом у душу
– у пронизливу мить! –
порятунку, на жаль, не дає.
Дивне щастя моє,
я спокою ніяк не порушу.
Хоч за мене нехай не болить.
То ж все буде, як є…
...Так душа захищає
тебе, наче рідну дитину.
Це не може принизити
серця довірливий зір,
бо зірки не згасають…
І випрана неба хустина
хай укриє від лиха
тебе і віконце, і двір.
©Свiтлана Груздева, 13.12.2008
Автоперевод:
Ужаснулась и я:
прорасти как так быстро сумела?..
Украина моя...
не утраченный давний мотив...
чуть дрожит -- вот дела! --
словно каплею заледенела...
враз лишили тепла --
и ответа в глазах не найти.
А пророчество...что ж --
входит пеклом настойчиво в душу
в тот пронзительный миг!..
и спасения, жаль, не даёт...
под ребро словно нож...
но я слово своё не нарушу:
хоть во мне и болит,
пусть привычным порядком идёт.
...Я люблю не напрасно
тебя, и любовь кровоточит,
загасить как -- не знает --
сердечка доверчивый взор,
если звёзды не гаснут...
и стираный неба платочек
от беды укрывает
тебя и окошко, и двор...
© Свiтлана Груздєва, 25.01.2022
25. 01. 2015 -- 25.01.2022
Аваnар из Инета