В часи коли Столипіна реформа,
Селянам волю хоч якусь дала,
Родився прадід мій Микита,
У козака сім"ї із нашого села
А батько в нього був із Запоріжжя,
Із тих веселих та сміливих козаків,
Що Катерина їх фортецю зруйнувала,
Ні,не забули це віки віків
Так батько прадіда біля Кодаку поселився,
Верст може тридцять,де Сура текла,
У Голій балці хутор збудували,
Що потім став основою села
Земля була там чорна та родюча,
Через усе село глибока круча,
Із часом землю ту попу подарували-
"Поповой балкою"село назвали
Коли реформу провели в селі,
Мій прадід та бабуся ще були малі,
А батько їх господарем від Бога,
Мав землю де Кодак-тяжка туди дорога
Було у прадіда чотирнадцять діточок,
Два сина,то Павло,Григоій,
Сам порахуй як можеш-
Скільки там дочок
Пішов з життя старий Микита...
В колгосп пішли і двір і хата крита,
А діти його всі давно в раю,
Всіх пам"ятаю як бабусю добрую мою
Это в доказательство что с русскими
мы не один народ-живите с нами
в мире и дружбе-
каждый в своей стране!
25.01.2022 год