Ця тиша, божевільно незвичайна,
Ввібрала в себе все з подібних тиш.
Вона згорає в полум'ї мовчання,
Коли мені відвертістю кортиш.
Підходить мить очікувань до краю.
По серцю страх відторження шкребе.
Невже мені не скажеш "я кохаю"
З хвилюючим уточненням "тебе"?
Я умовляю тишу, що між нами
До невідомих ще зростає слів,
З'єднати нас майбутніми віршами
Про те, як щастя втримати посмів.
І раптом... не мовчу і не ховаю
Те почуття, що до зірок веде.
Кажу тобі відверто: "Я кохаю!"
І без вагання додаю: "Тебе!"