***

Наснився дім – уже чужий. Ми дві -
Я і сестра. І двері навстіж. Кроки –
Туди, углиб. Зарубки на лиштві,
Де Ані-Олі три-чотири роки.

Де білий пес? Де книги, як птахи?
З усіх рослин – лише  гірке алоє.
Бабуся де? Дідусь? І де батьки?
На цілий світ - нас двоє. Тільки двоє.

Тримаючись за руки, ми йдемо
По коридору, через всі кімнати,
По тому сну, неначе по кіно,
Гукаючи намарно мама-тато.

Де всі?  Гримить Катрусин кінозал,
Стікає кроків порване намисто,
Бо це життя – лише вокзал. Вокзал.
А всі - чотири горбики за містом.