Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "ЕВОЛЮЦІЯ ІДОЛА"
Эволюция идола
В одном из знаменитейших соборов
врата златые потрясли меня:
шедевр литья пленял, как чудо, взоры,
загадочность влекущую тая. *
Какое-то всевидящее око,
оскал звериный, вечной муки гнёт
выглядывали из когтей барокко
среди ветвей орнамента ворот.
В узорах этих тускло-золотых
каких-то вихрей тень блуждала молча,
как будто кто-то бился и застыл
в невыкричанных в жуткой боли корчах.
И гид сказал (в сиянии икон
так извивались ветви те над гидом,
что причитал он, как Лаокоон), –
сказал, что это был когда-то идол.
Языческий ужасный истукан,
чугунный весь и в драгоценных кАмнях,
и после битвы в пепле выпивал
он кровь из лужиц свежих и багряных.
Огнём себе усы он опалил.
А кто-то же, не дав пропасть ни грамму,
его во славу божью перелил
в ворота эти для святого храма.
Я к тем воротам возвращалась трижды,
их древние читала "письмена".
И вот тогда я с наготою притчи
вдруг осознала, в чем моя вина.
Моя вина – чрезмерной веры сила.
Иллюзий непогасшая звезда
мешает из поганского кумира
к святому алтарю создать врата.
*Существует легенда, что серебряные с позолотой врата Борисоглебского собора (Чернигов) были перелиты из статуи языческого идола по приказу Мазепы.
Эмма Иванова.
05.02.2022г.
================================
Оригінал:
ЕВОЛЮЦІЯ ІДОЛА
Лiна Костенко
В одному з найславетніших соборів
ворота царські вразили мене. *
Шедевр лиття, мистецтво дивовзорів, –
Було в них щось таємне і чудне.
Якийсь оскал, якесь тваринне око,
якоїсь муки невигойний слід.
І все ввижалось пазурів барокко
в гіллястому орнаменті воріт.
У візерунках тьмяно-золотих
якісь нурти блукали підсвідомі –
так, наче хтось пручався і застиг
в невикричано болісній судомі.
І гід сказав (у сяєві ікон
так те гілля звивалося над гідом,
що він ячав, немов Лаокоон), –
і гід сказав, що це колись був ідол.
Такий страшний язичеський бовван,
чавунний весь, в коштовному камінні,
що після битви в попелі спивав
калюжки крові свіжі і кармінні.
Вогнем жертовним вуса обпалив.
А потім хтось не дав пропасти й граму:
його во славу божу перелив
на ці ворота для святого храму.
До тих воріт верталася я тричі.
Читала їх, як древні письмена.
І ось тоді з оголеністю притчі
Я зрозуміла, в чім моя вина.
Моя вина – моя надмірна віра,
ілюзій непогашена зоря.
Не можу із поганського кумира
Зробить святі ворота олтаря.
*Існує легенда, що срібні з позолотою врата Борисоглібського собору (Чернігів) були перелиті зі статуї язичеського ідола за наказом Мазепи
---------------------------------- Ліна Костенко