Під ранок в сон мій завітали мама й тато.
Я начебто, була в той час у рідній хаті,
В якій ось тільки-но закі;нчила ремонт.
Стою біля дверей дитячої кімнати,
Милуюсь кольором шпалер, а він салатний,
Немов весня;ний променистий горизонт!
Татусь проходить до колись своєї спальні,
Матуся не іде, лишилась у вітальні,
А я чекаю вирок: скажуть що вони?
Напевне знають те, що зовсім нещодавно
Зібрала в книжечку я татове “прида;не” –
З горища ві;рші, що знайшлися восени.
Я розумію, що батьки у іншім світі,
У сні здивована нежданим їх візитом...
Як раптом, тато двері спальні відчинив:
Стоїть, весь у промінні сонячного світла,
І на обличчі сяє усмішка привітна,
З очей – чарівним дивом щастя струменить!
До мене в душу лине благодатна святість:
Оновлена ремонтом вже старенька хата...
Але ж, матусі й таткові назад пора!!!
... І тут прокинулась я, мовби після свята,
Того, що щастям сяяло в очах у тата...
... О, ЩАСТЯ – ПАМ'ЯТЬ!
Що ніколи не згора!
07.02.22