Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Коли вже люди обляглися спати..."
Когда уже все люди крепко спали,
взошла луна, покинув свой ангар,
когда спартанка Киева, не Спарты,
лишь я светила окнами в бульвар, -
тогда из пустоты, из тьмы кромешной,
где башня встала робко на котурн,
мне кто-то душу тихо взял за плечи -
заговорил шопеновский ноктюрн.
Какие-то магические пальцы,
немеющие на каком-то "фа".
Прислушивались...
И боялись фальши.
Так, как боится и моя строфа.
И возвращались, мучились, искали.
За быстротечной славой не гналИсь.
Они ту фальшь порвали, растоптали,
и побелели, так они сплелись.
Никто не знал. Да надо это знать ли,
как повреждает пальцы виртуоз?..
Играть ещё кто не умеет - счастлив.
Он сам себе Шопен и Берлиоз.
Эмма Иванова.
08.02.2022г.
================================
Оригінал:
Коли вже люди обляглися спати...
Ліна Костенко
Коли вже люди обляглися спати,
коли вже місяць вилузнувся з хмар,
коли спартанка Києва, не Спарти,
лиш я світила вікнами в бульвар, -
тоді із ночі, з пі;тьми, з порожнечі,
де зіп'ялася вежа на котурн,
мені хтось душу тихо взяв за плечі -
заговорив шопенівський ноктюрн.
А то були якісь магічні пальці.
Вони німіли на якомусь "фа".
І прислухались...
І боялись фальші.
Так, як боїться і моя строфа.
Вони вертались, мучились, питали.
Вони відклали славу на колись.
Вони ту фальш роздерли, розтоптали,
і аж збіліли, так вони сплелись.
Ніхто не знав. Цього й не треба знати,
як десь ламає пальці віртуоз...
Щасливий той, хто ще не вміє грати.
Він сам собі Шопен і Берліоз.
---------------------------------- Ліна Костенко