Не треба слiв...
Светлана Коробова
http://stihi.ru/2022/02/12/3240
Аж дух захоплює, як вийдеш за поріг!
З розгону лютий кидає вниз сніг,
Бо все ж таки збирається - спішить
Останки срібла висипать. Сніжить!
Доріжкою мереживною йду:
У сніжки грають яблуні в саду
Й мене чіпляють білим рукавом:
"Іди до нас, пограємось! Бігом!"
Феєрія зимової краси!
Як іскри сяють! Стій, не погаси
Цієї неповторності! Замри!
Не треба слів! Мовчи. Не говори...
* * *
Аж дух захватит, только выйди за порог!
Февраль под ноги постелил снежок.
Проказник! Спохватившись, он спешит,
Снежка подбросить. Вьюжит-ворожит.
Дорожкой кружевной иду-бреду?
В снежки играют яблони в саду.
Меня цепляют белым рукавом:
«Иди-ка к нам, погреемся. Бегом!»
Неповторимо!… Господи еси!
Зимы творение! Не погаси
Сияние снежинок. Стой! Замри!
Не нужно слов! Молчи. Не говори...
12.02.22г.