ген поглянь
он на полі футбольнім
там, де завжди школярі
розбивають коліна
і падають од утоми
дві вівчарки
підстрибують догори
такі раді
шо випущені із дому
аж підвискують
мнуть траву
і господарці рвуть колготки
а якби-то на волі
замість цього рандеву
вже роздерли б ‚дне одній глотки
ми дивились на це
пліч-о-пліч
ніхто не вронив
ні слова
видихали у небо сум та якусь біду
обіймалися знову
все було дуже кльово
але далі з тобою
як же я далі піду?
ти надзвичайний,
мабуть, такий
що, можна сказать, ідеальний
з тих, шо зі мною
бути могли лиш в сні
ти можеш все
дати мені
ненормальній
крім одного -
того
що треба мені