Ти так привик, вона тебе кохала,
Зі своїми справами з кожним днем тебе втрачала,
Тобі повторює одне і те ж,
Але ти не розумієш, і за грошима йдеш.
Не дарував ти квітів і не казав, яка ж вона красива,
Усе робила, щоб був лише з нею щасливим,
Топтав ти кохання, казавши "люблю",
А на вихідних кричав і залишав її одну.
А їй так хотілося підтримки і уваги,
Щоб сміялись і розмовляли до ранку,
Але лягаючи бачила твою лиш спину,
Не розуміючи, чи щось можна змінити чи це вже кінець романтичної драми.
Вона за тобою і в вогонь і в воду,
Не залишить, не кине і буде міцно тримати за руку,
Хоч між вами сварки, недорозуміння, скандали,
Поплаче і обнімає сильніше, щоб бути поруч тільки з тобою.
Знав би ти, скільком вона серце розбила,
Не знала, що буде, але насправді нікого не любила,
Вірна, щира та тільки одна,
Цінуй, бо втратити її ти можеш на РАЗ, ДВА.