Колискову пісню матінка співала
коли я - малеча в ліжечку лежала,
засинала міцно, поруч була мама,
вітерець легенько стукотів у браму.
Місяць-ясноокий зазирав в віконце
і мене ласкаво пестив по головці.
Мов яскраві зорі, материнські очі
в темряві світили своїй рідній донці.
Міцно засинала, поруч була мама,
я тоді не знала, що колись у браму
постукає вітер, тож заплаче лютня,
вмить, навіє лихо вітер той могутній.
З береста колиску гойдає тихенько
рідна моя мама - коханая ненька,
доки були разом, шлях мій був квітучий,
вмить над головою нахилились кручі.
Густо висять хмари - темні та могутні,
з жалем наді мною тихо плаче лютня.
Я під ті музики проливаю сльози,
матінка не знає, що лунають грози.
Я звикаю долі всупереч коритись,
нестямно за маму день і ніч молитись:
Тож даруй їй, Боже, Царствіє Небесне!
В день Благословенний матінка воскресне.