ТВОЙ СИЛУЭТ
(Олен Екатерина)
Твой силуэт - как луч моих потерь,
В январской стуже силы возрождаешь,
Ты мой любимый вестник зимних дней,
Цветущую весну напоминаешь.
Твой аромат парфюма в темноте,
Пленит жестокой пыткой, истязанием,
И прелесть роз нежнейших на столе,
Пригрезилась прелюдией свиданья.
Я в одиночестве заманчивых причуд,
Жду пленницей: в холодной, тусклой ночи,
Боль неизбежности разлуки - я кричу!
И просыпаюсь - вся в слезах воочию.
Как будто гром с небесной высоты:
Ты взял на зимний рейс билет ко мне,
Наша любовь всегда -хрустальные мосты
Теперь не отпускаю-нужен мне вдвойне.
СИЛУЕТ
Твій силует - як промінь втрат моїх,
В січневу студінь сили відновляєш,
В зимові дні, мій любий чародій,
До нас весну квітучу привертаєш.
Твій аромат парфуму у пітьмі,
Так полонить жорстоким катуванням,
Й краса троянд ніжніших на столі,
Нагадує прелюдію кохання.
На крилах примх вабливих я лечу,
Чекаю бранкою морозяної ночі,
Біль неминучості розлуки – я кричу!
І прокидаюся - в сльозах на власні очі.
І раптом - грім небесний з висоти:
Ти взяв квиток до мене – я жду стрічі!
Наша любов – це з кришталю мости,
Тепер не відпущу – ти став дорожче вдвічі!