I зовсiм i не випадково,
А наче б то, нiби казково,
Вже декiлька часу потому
Почнеться довкола весна.
Вона, мов та юна дiвчина,
Що не відчуває провини
У тому, що радiсть в усьому
Та щастя побачить вона,
I ще у прозорiм вiконцi
Засяє промiнцями сонця,
Мов посмiшку всiм подарує,
Щоб людям було не до сна,
I всi зрозумiють одразу,
Що треба замалечку часу,
Вiдчути, що радiсть панує
I вже хазяйнує весна.