З альбому «Казка Весняна»
«ПРО ПІДСНІЖНИК ЗАГАДКИ»-11 \ 5шт.
5. АСОРТІ РІЗНІХ ОБРАЗІВ ПІДСНІЖНИКІВ
(продовження)
5.43.* (першоцвіт + снігоцвіт + нахилений вінчик + цибулинна рослина
+ самітна \ одиночна квітка + вісник \ провісник весни)
Вона одна крізь листячко опале,
Що вкрито до весни сніжком пухнастим,
Пробитися зуміла... Та не гроном,
А квіткою самотньою, крихкою...
Нахиливши свою головку скромно,
Почувши кроки юної Веснянки,
З усмішкою вона оповістила:
«Усіх вітаю з ранньою весною!!!»
5.44.* (снігоцвіт + першоцвіт + вісник весни)
...Сонце промені злотисті
Знов розсипало над лісом...
Ну, а квіточка-малятко
Їх побачити змогла...
Із будиночка-цибульки
Вибралась вона на землю...
Та на неї там чекали
Холод, сніг, негода зла...
...Незважаючи на іспит,
Юна квітка залишилась
Ніжною і чарівною...
Зразком світла та краси!!!
Всі перенесла негоди –
Непохитно! і сміливо! –
Ця мала підсніжна квітка –
Вісник теплої весни!!!
5.45.* (снігоцвіт + нахилений вінчик + білий колір + пасія зими \ зима-нянька)
...Одного разу зимоньці білій
Захотілось прикрасити землю
Різнобарвними чудо-квітками –
«Килим» гарний створити із них...
Та всі квіти квітчасті, яскраві
Розібрали весна, літо, осінь...
А зимі – залишились лиш світлі!!!
Снігу в тон... Білі...Трохи сумні...
...Квітку білу зима полюбила!!!
Пораділа їй, наче дитинці...
І дозволила квіточці милій
У колисці під снігом цвісти...
Стала справжньою нянькою квітці...
Дуже ніжною... Повною ласки...
Квітка юна була щиро вдячна
Сивуватій старенькій-зимі!!!
5.46.* (занесена в Червону Книгу + снігоцвіт + першоцвіт)
К видам рідкіснім відноситься ця квітка...
У Червоній Книзі числиться вона...
А тому її зривати – непотрібно!!!
І не можна!!! З нею «зникне» і весна...
Біла крихітка вилазить із-під снігу...
Душі тішить, взори радує всім нам...
І занесена недаром в Красну Книгу –
Заслуговує турбот її краса!!!
5.47.* (пониклий вінчик \ поникла квітконіжка \ сумна квітка
+ одиночна і самітна квітка + снігоцвіт + першоцвіт + пасія зими
+ пасія снігу + пасія весни + білий колір вінчика)
На пониклій квітконіжці
Біла квіточка стоїть...
В сніжно-срібляній накидці...
Сумно слізками бринить...
Ну, чому сумна ця квітка?!.
Може, плаче по зимі –
Нянечці своїй привітній,
Що ростила цвіт її?!.
Може, журиться за снігом,
Що колиску накривав
Покривалом білосніжним
І від стужі рятував?!.
Або просто їй самотньо
На галявах повесні –
В час, коли ліси порожні
І деревам сняться сни...
Може, трішечки їй прикро,
Що вся в білому вона,
Бо для фарб різноманітних
Світла мало і тепла...
Сумно квіточці маленькій...
Та привітлива весна
Любить цвіт її біленький!!!
І до неї – так ніжна!!!
© Copyright: Елена Палагута, 2022
Свидетельство о публикации №122021907533
http://stihi.ru/2022/02/19/7533