З альбому «Казка Весняна»
«ПРО ПІДСНІЖНИК ЗАГАДКИ»-12 \ 10шт.
5. АСОРТІ РІЗНІХ ОБРАЗІВ ПІДСНІЖНИКІВ
(продовження)
5.48.* (ранньоцвіт \ першоцвіт + вінчик-дзвоник + вісник весни)
...По землі крокує
Молода весна...
Світло салютує...
Відступає тьма...
Ліс в казковім сяйві
Весело блищить...
На лісній полянці
Квіточка дзвенить...
...Трішечки сумує
По старій зимі...
Та усім віщує
Про прихід весни...
Трепетно зітхає...
Сріблом мерехтить...
Дзвоником співає:
«Хай весні щастить!!!»
5.49.* (сніжний дзвоник + пасія весни + нахилений вінчик \ сумний)
Мила та маленька,
Квіточка біленька
В тон весні киває...
Світлу ллє печаль...
А весна – нарядна,
Радісна, всевладна –
З квіточки зриває
Снігову вуаль:
«Квіточка-милашка,
Не сумуй, бідняжка!!!
Сонечко зігріє
Пелюстки твої...
Ти відкриєш очі...
Задзвениш співоче...
Всесвіт порадіє
Квітчаній красі!!!»
5.50.* (у французів та італійців – «снігобур», бурить \ свердлить сніг) \ 2шт.
«Снігобуром» називають
Цю маленьку білу квітку...
Бо вона у сні зимовім
Сніг стеблиною «свердлить»...
Виривається на волю,
Посміхаючись привітно!!!
Хоч і крихітна, тендітна,
Сніг пред нею – не встоїть!!!
Або:
Недарма «снігобуром» зовуть
Соромливу цю квітку... Тендітну...
Бо вона – розквітає в снігу,
Пробиваючись «буром» до світла!!!
5.51.* (снігоцвіт + «задира» у Болгарії) \ 2шт.
Квіточка – мала, тендітна,
Та задирлива, зухвала!!!
Дерзновенна і смілива!!!
Не лякається негод!!!
І тому вона – «задира»!!!
Так зовуть її болгари...
Виклик кидає зимі злій –
Головній із перешкод!!!
Або:
Десь «задирою» квіточку звуть,
Що на вид соромливо-тендітна...
Та вона – відчайдушно-смілива!!!
І цвіте на холоднім снігу!!!
5.52.* (квітка, як білий «метелик» + снігоцвіт + першоцвіт) \ 2шт.
На снігу талім квіточка біла,
Наче перший метелик, сидить...
Пелюстки тріпотять, ніби крила...
І стеблинка від вітру тремтить...
Або:
Наче метелик,
Квітка у талім снігу,
Ніжно біліє...
5.53.* (снігоцвіт + вісник весни + красива квітка)
Холод, сніг, жорстка негода
В лісі квіточку чекають...
Та з’являється з-під снігу
Неіснуюча краса!!!
Всі, хто бачив це малятко,
Віснику весни радіють!!!
А вона, розкривши крила,
Тягне вінчик в небеса!!!
5.54.* (першоцвіт + квітка-дзвоник + нахилений вінчик \ сумний)
Вона голівку підняла
І потягнулася до світла...
І зрозуміла, що земля
Прокинувшись, чекає квітку!!!
І ось – сумний її бутон
Про щось наспівує тихенько...
І сніжний скидає хітон...
Весні дарує спів серденька...
© Copyright: Елена Палагута, 2022
Свидетельство о публикации №122022100194
http://stihi.ru/2022/02/21/194