Близькi мені і туга, і печаль
За днями юності, що просто промайнула.
Та плине швидко час наш і, на жаль,
Назад його життя не повернуло.
Бездумно натовп поруч гомонить,
А я себе питаю знову, знову -
Чому у серці полум'я горить,
Чому співаю тихо колискову?
Адже спалила замки і мости,
Казкам не вірю, бо черства душею.
І не боюсь страждань від самоти -
Мої страхи ізтліли...
Їх землею
Присипала, як зернятка, весна,
Щоб негаразди проросли в надію.
І лютим вже завершилась зима,
І першим паросткам тихенько я радію...