четверта пiсня Кобзаря

Странник Въ
Тяжко хворіла вісім років
Та почала вже помирать,
Їй треба було вісім кроків,
Щоб дочекатись Друзів Рать

Вона була така слабенька
Що гласа в Неї не було,
І мордували мою Неньку
Усяк-різно бидло й хамло

І ось тераз прийшла надія
Що муки скінчаться Її
У моєм серці світла мрія -
Що буде щастя на Землі

Одужає що моя Ненько
Й подолають люди страх
Вона же, зовсім не старенька,
І сльози серця на очах...


Україна     02.03.2022


/фото от інета/