Непрощена неділя
Де вогняні стовпи з землі ростуть,
Де небо обіймає поле мінне,
Два божих слова – людяність і лють
Пливуть у вічність по порозуміння.
Коли садок вишневий – смолоскип,
А хата вщент, чорніша за вуглину,
Лють розтинає душі вшир і вглиб,
А людяність до Бога не долине,
Коли яєчня вибуху шкварчить,
І зрада "братська" гірша за отруту,
А смерть дітей віщує кожна мить,
Вірнішого, ніж бій, нема статуту.
Все має свій початок і кінець.
Де підлістю гвалтується довіра,
Коли урвався й вигорів терпець,
Захисники ведуть війну до миру.
Коли фугаси чинять землетрус,
А знищувач їм підвиває лунко,
То людяність наказує : Шикуйсь!
І божа лють відповідає: Струнко!