А завтра мала бути війна,
Ніхто не вірив, жили безпечно,
І тільки ранок бентежно спав,
Й проснувся в лютому недоречно.
Ця мить у кожного була своя,
Хтось каву пив, телевізор клацав.
Комусь в мобілку вже кричали: «Війна!
Пішли на Київ ордою кацапи!».
Той ранок був, як поганий сон,
Змінились враз всі намічені плани.
В таке страхіття не вірив ніхто,
І прикипіли усі до екранів.
І як це можна на мирні міста,
На тихі села направити «Гради»?
І застогнала в молитві земля,
Згорнувшись в руїну під звук канонади.
І скоро мала прийти весна,
І землю лагідно обійняти,
Натомість танки товкли поля,
Щоб спрагу ненависті вгамувати.
Летіли ракети на площі й церкви,
На наші домівки, на цілі квартали,
Господь Всемогутній! Допоможи!
Щоб серед руїн діточки не вмирали!
А завтра збиралася бути весна,
Натомість війна розпростерла крила…
Тепер нам в минуле дороги нема,
Потрібен лиш МИР, НАШ НАРОД й УКРАЇНА!!!