Навеяно произведением Лины Костенко.
Переводом, фактически, не является.
Оригинал, однако, привожу:
*****
Хочеться чуда і трішки вина.
Дні пролітають, як сірі перони.
Чорний букет надвечір'я - ворони -
місту підносить струнка далина.
Що ж, я свій вік відробила сповна.
Що ж, я свій вік відробила по-людськи.
Дні облітають, як чорні пелюстки.
Хочеться чуда і трішки вина.
Доки ж ці пута, пора і звільнить.
Де ж ви, мої золоті пасторалі?
Літо літає, і осінь дзвенить.
Розпач накручує чорні спіралі.
Де ж мого слова хоч би хоч луна?
Знову пішла Україна по колу.
Знову і знову, ще раз у ніколи?!
Хочеться чуда і трішки вина.
*****
А теперь, внимание, поэтический неперевод..
Или непоэтический перевод? От неПереводчика:
*****
Хочется чуда... а может, напиться?
Дни пролетают, как в окнах вагона
Чёрным букетом нОчи, ворОны -
Подарок нежданный - Серые Птицы.
За то, что не сделал - осталось молиться.
За то, что я сделал - остался собою.
Дни осыпаются чёрной листвою.
Чуда хотелось? ... Лучше напиться.
Хватит цепей, впору освободиться!
Где же вы, Мысли, что силы бы дали?
Что же от вас голова лишь кружится,
Как Украина - по чёрной спирали...
Слово! Сквозь камень тебе не пробиться.
Руки - опущены. Это ужасно.
Снова и снова пытался. Напрасно.
Чуда - не вышло. Осталось напиться...
*****
Как протрезвел - пошёл дальше. Трудиться.
*****
Смешно вышло? Правда?
РР