ми всемогутні та волелюбні
вранці о сьомій за келихом кави
нас не влаштовують нинішні будні
речі в валізу й полишити справи
ледве-ледь чутно, а потім гучніше
вибух, сирена, темрява, спалах
в ліву кишеню Жадан та Ніцше
пляшку й мівіну в кишеню праву.
попіл спростовує жодні надії
цілі, кохання, плани та мрії
потяг несе у вирій, за обрій
нас випробує на хоробрість
усі ці жахливі кіношні кадри
суцільна безглузда кривава бійня
якщо насправді мій вирок вмирати,
вмирати лише у твоїх обіймах.