Не проковтну обвуглені слова.
Не осягну обурення пекуче.
Я думала – цвіте в снігу айва,
А то на фото сходить кров'ю Буча.
Катів гвалтівно-нищівний загін,
Що бісове вніс божого натомість.
Розп'ята і розстріляна свідомість
Прокльони шле молитвам навздогін…
Кривавий цвіт краплинами на тлі
Байдужої Європи весняної.
Чи є ще хтось розумний на Землі,
Щоб вже нарешті впоратись з війною?
Час повстає питанням ножовим:
Жах виростає в другу Хіросиму,
Чи білий світ залишиться живим?
Набряклі, повні руйнівної сили
Кровлять бруньки японської айви.