Століття двадцять перше за вікном…
Вже сорок днів… Тяжкі сороковини…
Та кожен день шокуючі новини
Свідомість розірвуть жахливим сном.
Полеглі, наче свідки мовчазні-
Оцій війні невиправна данина-
Кривавиться Бучанська різанина
Нащадками Батурина різні.
А світ запам’ятає назавжди
Ті люттю їх спотворені обличчя.
Як відголос жахів середньовіччя
У нелюдях рашистської орди.
І маємо цей справжній Геноцид,
Спланований і втілений у Бучі.
Та наслідки якого неминучі
У вигляді чисельних панахид…
Свідомість розривають почуття,
Торкаючись до кожної клітини-
Хіба було в уяві у дитини,
Що черга перекреслить майбуття?
Таке забути ? марите дарма…
На прощення облиште сподівання
І не везіть дитяче харчування -
У цьому місті вже дітей нема…