З альбому «Казка Весняна»
«РОЗПРАВЛЯЮЧИ КРИЛА ПЕРЛИННІ...»
...Сонце в небі подовгу гуляє...
Шелестить ліс, по-зимньому хмурий...
А на пагорбах сніг осідає...
Підтає від м’якого тепла...
Чудо-хвили весняного вітру
Враз привносять в світ свято маленьке...
Цілу купу перластеньких квітів!!!
Дивовижних! Нема їм числа!!!
...Вся галява посипана ними...
І це значить, що веснонька – поряд!!!
Поникаючі дзвоники сніжні –
Вістоноши весняних чудес!!!
В переливах алмазних росинок
Квіточки завмирають натхненно...
Милуватися сонцем бажають,
Первозданною синню небес...
...Вітерець обдуває їх ніжно...
Боячись, що малятка замерзнуть,
Стануть, ніби криштальні крижинки,
Жар дихання ловити дає...
Помагає розсунути листя...
Від голок жухлих трохи звільнитись –
Гострих, дуже брудних, незатишних...
Й від трави, що страждань завдає...
...Сонце промені тягне до квітів...
І цілує верхівки бутонів...
Розпрямляє стеблинки тендітні...
Пелюстки обвиває теплом...
Розправляє їм крила перлинні...
Дарить море іскристого світла...
Хмельову в них вливає знемогу...
І – любується кожним цвітком!!!
...Розливають підсніжники радість...
Мліють тайно від страху та щастя...
І цвітуть, не скриваючи мрії...
Позбуваються зимнього сну...
Сонцю раді... Вологому вітру...
Незвичайно привітному ранку...
І сміються... І дзвоном криштальним
Сповіщають про юну весну!!!
P.S.: Перевод с русского языка на украинский...
ИСХОДНЫЙ ТЕКСТ:
«РАСПРАВЛЯЯ ЖЕМЧУЖНЫЕ КРЫЛЬЯ...»
...Солнце в небе подолгу гуляет...
Шелестит лес по-зимнему мрачный...
На пригорках снежок оседает...
И подтаивает от тепла...
Чудо-волны весеннего ветра
Вдруг привносят в мир маленький праздник...
Целый ворох цветочков жемчужных!!!
Изумительных! Нет им числа!!!
...Вся полянка усыпана ими...
Это значит, весна где-то рядом!!!
Поникающие колокольцы –
Провозвестие вешних чудес!!!
В переливах алмазных росинок
Замирают они вдохновенно...
Жаждут солнцем златым любоваться...
И нетронутой синью небес...
...Ветерок обдувает их нежно...
И, боясь, что малышки замёрзнут,
Превратятся в кристальные льдинки,
Жар дыханья даёт им ловить...
Помогает траву чуть раздвинуть...
От иголочек освободиться –
Острых, грязных, сухих, неуютных...
Сбросить крошево старой листвы...
...Солнце лучики тянет к цветочкам...
И, целуя верхушки бутонов,
Распрямить стебельки помогает...
Лепестки обвивает теплом...
Расправляет жемчужные крылья...
Дарит море искристого света...
И вливает хмельную истому,
Проводя по листочкам лучом...
...Задыхаясь от страха и счастья,
Расточают подснежники радость...
И цветут, не скрывая восторга...
Не давая мечтам погрустнеть!!!
Рады солнцу... И влажному ветру...
Непривычно приветливой зорьке...
И смеются... И звоном хрустальным
Возвещают о новой весне!!!
(© Copyright: Елена Буторина-Палагута, 2012
Свидетельство о публикации №112030110395)