Вiйна застала нас зненацька!

Рая Легкая
Війна застала нас зненацька!
Ми не готовились до неї...
Мобілка стиха задзвонила.
А потім зразу замовчала .
А в мене серце застукотіло,
бо цей дзвінок був з осторогою.
Він тишу не  бажав порушить.
Мене це зразу стурбувало!
Але дзвонила моя доня!
Чому так рано?
Чи з нею скоїлось чогось?
Я передзвонила...
Почула:
- Мамо" Почалося!"
- Що почалося, моя дитино?
Та тихо так мені сказала:
-  Війна, мамо! Бориспіль обстріляли!
Я кинулась до телевізора :
Там голос Путіна віщав,
що росіяни пішли спасати Донбас!
Донбас - то це ж не Київ, не Чернігов , не Суми і не Харків...
Бабахнуло щось вдалині.
Потім дізналася, що орки бомбанули аеродром.
Але не вийшло в них -
не завдали тієї шкоди, що досягти бажали.
Вже 46-ий день іде війна
Народ ховається в підвалах.
А я стелю собі постелі у залі і у коридорі.
Коли почула першу сирену,
то тіло моє так здригалось, що було чути
кожну мою клітину.
Я так і не звикла до сирени,
вона постійно звенить у мене в вухах ,
навіть коли її немає .
Коли звучить сирена    - біжу у коридор,
який начебто самий безпечний у квартирі.
І так багато ночей я провела на підлозі у коридорі.
Та що мої страждання у порівнянні з тими, що перенесли люди у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Маріуполі, та багатьох містах і селах України?
Яка мати народила тих клятих орків?
Та паніка, що утворилась, мене привела в тихий жах.
Люди втікали від смерті, насилля, в чому були, коли та клята війна їх застала!
А ті, що ховалися у підвалах та домівках,  находили там смерть від голоду і холоду та бомбардувань.
"За що ви, гади, в потилицю людям стріляли, за що в катівнях своїх катували?
Чого з них вибити бажали?
Та не скорилася країна, що зветься здавна - Україна.
На мапі з'явилася країна героїв.
Цього "орки" не чекали!
Вони думали, що народ прийде зустрічати їх хлібом і сіллю.
Та не судилося.
Багато з них своє дістали, у чорні пакети їх запакували,
Та відправили  в пекло провину спокутувати!
Я не зловтішаюся, бо я - мати.
Навіщо тих дітей рожати, щоб таку долю їм давати.
Матері! Перед тим як народжувати - сто раз поміркуйте, що їм можете запропонувати.