вже не до остраху...

Людмила Аристархова
радiсть чи бiль,
придбання, порожнеча?..
лагiдна тiнь
вже готова до втечi...
помiж стежками
по лезу нiчному,
наче без тями,
що йдеться про змову...
горлиця стогне
та виє вовчиця
може на повню,
що миє водиця,
може на зорi
в далекiм мiжхмар`ї -
"пiсня" в мiнорi
ховається в мальви...
вже не до остраху -
зламанi грати,
слiд кришталевий
на листячку м'яти...
вранiшнi роси
дрижать насторожi,
начебто сльози
на радощах Божi...
сонця кудiль
оповила їм плечi,
знищила бiль
та хвалу порожнечi...

10.05.2022