Ніби сотню років не народжувала рядки
Ніби хочеш сказати багато, але чи потрібно?
І по звичці з минулого - тягнеш папір до руки
Лише кілька хвилин - серце каже, що рішення хибне.
Наче зараз - не час. Наче літери стали порожні
Може десь та деталь, яку треба ладнати скоріш?
Та сьогодні на місці думки (і веселі й тривожні)
І рікою батькІвської мови в мені тече вірш.
Що заснуло - прокинулось. Те, що забулося - знов тут.
Щира правда для нас вже давно гучно перемогла
Ми змінилися, стали ще більше любити свободу
Малювати кордони від тих, хто бажає нам зла.
З ніг на голову перевернулись бажання і «хочу»
І із кожного маски летять, розбиваючись вщент.
По-інакшому дивляться в світ подорослівши очі
Скільки буде всього, стільки ж висновків зробимо ще.