Напевно, ти не снив мною ніколи,
А я тебе завжди просила в сни,
Щоб снився мені з ніжністю палкою,
Що розцвіла в дні розквіту весни.
Можливо, ти і не плекав надію,
На зустрічі, після морозної зими,
А я чекала, хоч сказать не смію,
Все мріяла, щоб повернувся ти.
Напевно, не порадуюся цвіту,
Без мене все розквітне навкруги,
Не зможу вже нічому я радіти,
Коли не прийдеш ти хоч в мої сни.
Бо я чекаю, все ще я чекаю,
В зимовий холод, подиху весни
І бажану надію все плекаю,
Що будем разом, як раніше, ми.