Найніжніші слова, без назойливих ноток,
промінець позолоти
в віршових рядках.
Не питай мене - хто ти, якщо знаєш, що мрія жива.
І той спомин всім серцем зігрітий.
Україно, ти ненька моя.
Той вербовий, тонесенький прутик.
Той початок, моя рідна земля.
Там де сокіл за горою.
Там де шовк зелен-трава.
Там де батьківська могила.
Там де радуг водограй.
Там в рук тепло сповита
кожна мить буття.