В бойовищі світи й антісвіти.
Розхитується твердь в двобії цьому.
І темні орди йдуть під три чорти,
А світлі храми в сяйві золотому…
У грудях тісно, жар війни пече,
А генетичний код доводить, хто ми.
Підпорою – підставлене плече,
Нескорене коріння хромосоми…
Колоссю, що засіяне, зрости.
Повстануть тиші мріяна година,
Чумацький Шлях, що дух перехрестив,
І вишитий рушник, і півник з глини.
Тут вільна сила геть жене повки,
Світ всупереч стає, і навпаки їм
П'є синє небо з Божої руки
Славетне і незламне місто Київ.