Варто чи ні жити без тебе?
Я б полетів з тобою в небо.
Я повернув би час назад
і сказав би так:
Я люблю тільки тебе,
Богом дану мені.
Моє серце палає
у вогні,
що ти дАла мені,
Богом дана одна,
моя лебідко кохана...
Олександр Пономарьов
Пестить на сході цілунки сполоханий ліс.
Серед квітучих садів ти кохаєш і мрієш.
Хочеш зірок коливання, калиновий зиск,
Де моїм серцем, як словом своїм, володієш.
Небо торкається тіла в гарячих руках.
Ніч-ворожея звела молитвАми докупи.
Варто тонути в озерах - спокусливих снах.
Гріх первородний ми маєм с тобою спокути.
З вітром сміється дитячий садочок ялин.
Хмари на горах, як любощів янгольскі крила.
Обрій мережить вітрила із білих хустин...
Мабуть душа моя білому світу зраділа.