Коли повернеться до дому мій татко сивий... і без ніг...
А замість постілі - солома. А замість вікон - стовпчик книг.
І діти, змучені від страху. Дружина, наче море сліз.
Все зруйнували дикі кати. Нема нічого. Пусто скрізь.
І татко, з ранами страшними, нам скаже: - Минула війна.
Ми маєм руки, і ми сильні. Не требя плакати. Весна!
Засієм жито, та городи. А хату вистороїм нову.
Ми будем жити всі свободні. Не скривдим Душу ми свою.
Відразу стало більшим небо. Ми пригорнулись, як малі.
Поклав на стіл буханку хліба: - Шануйти, діти, дар землі.
31.05.2022 р.